Сінгапурська освітня система наразі визнана однією з найефективніших і найуспішніших у світі, про що свідчать блискучі результати сінгапурських школярів у міжнародних моніторингових оцінюваннях. У книжці розповідається про реформування освітньої системи на тлі інших державних реформ у Сінгапурі в останні пів століття на шляху до економічного й соціального процвітання країни.

У виданні досліджуються такі особливості сінгапурської освітньої системи: парадоксальне співіснування своєчасних змін і позачасових констант у філософії реформування, одночасне тяжіння до централізації й децентралізації в підході до управління освітою, дотримання принципів меритократії та співчуття в питаннях рівності, зміщення наголосу з кількості на якість навчання.

Детально аналізуються напрями подальшого розвитку освітньої системи Сінгапуру за визначеними на державному рівні концепціями, пов’язаними з якістю шкіл («Кожна школа — хороша школа»), вихованням активних учнів («Кожний учень — активний учень»), дбайливих учителів («Кожен учитель — дбайливий просвітник»), свідомих батьків («Кожен із батьків — партнер, який завжди підтримає»).

Наголошуючи на впливі національного контексту й культури на освітню політику, автор пропонує освітянам з усього світу ознайомитись із досвідом сінгапурських реформ, для того щоб творчо його осмислити й винести уроки, які дають надію на краще майбутнє саме їхнім країнам.