Хортон — слон, що мешкає в джунглях. Він купався в річці, розповідав дітлахам про природу. Це не дуже подобалося батькам малюків, особливо Кенгуру:

Вона вчила решту, що в джунглях не можна поводитися, як дика тварина, тому суворо забороняла своєму синові Руді гратися з Хортоном (хлопчикові доводилося постійно сидіти в торбі матері).

Одного разу повз Хортона пролетіла пилинка. І раптом він почув, як хтось гукає на допомогу. Спочатку він, звісно, не повірив своїм вухам. Але потім переконався, що це з пилинки кричать до нього. Він подумав — а раптом на пилинці можуть жити люди? Він зрозумів, що тепер від нього залежить життя бідолах, що проносилися в джунглях на пилинці. Тому він помістив її на квітку конюшини. Кенгуру, дізнавшись про нову примху дивакуватого слона, попередила його, що він поводиться неналежним чином, тому має позбутися квітки.

А тим часом, на пилинці розміщувалося ціле славне містечко Хтовськ, де жили безтурботні та веселі люди.

Він мав 96 доньок і одного сина — Джо Джо. Хлопчик мав замінити батька на посаді мера, проте йому це було не до вподоби. Джо Джо не розмовляв із батьком, і Дрібняк дуже сумував із цього приводу.

Мер, йдучи містом, побачив дивні речі — на небі незвично пливли хмари, а будинки часом тряслися, як від землетрусу. А мешканці Хтовська якраз готувалися до свята нового Хтоліття. Мер дуже не хотів, щоб свято було зіпсовано, тому пропонував перенести його проведення через дивні явища, що він бачив. Проте судді його не послухали, тож, підготовка до свята продовжувалася.

Аж раптом Дрібняк почув голос із транслятора на своєму балконі — це Хортон звертався до мешканців пилинки, що розміщувалася на квітці конюшинки. Хортон повідав мерові, що слон — гора, порівняно з їх містом, воно — лише пилинка у Всесвіті. Мер, надзвичайно здивований, вирішив порадитися з науковцем, і та доповіла Дрібнякові, що, якщо їх місто справді настільки мале, то йому можуть загрожувати жахливі катастрофи з великого світу.

Хортон пообіцяв мерові знайти надійний прихисток Хтовську. Таким місцем йому здавався соняшник на горі. Туди й вирушив Хортон із квіткою конюшини в хоботі. Кенгуру втім дізналася, що Хортон не послухав її поради позбутися пилинки, покликала на допомогу стерв'ятника Влада, що пообіцяв з'їсти трикляту конюшину.

Хортон дорогою до гори зустрівся з безліччю перешкод: подолав крихкий місток, ледь не заморозив Хтовськ вночі. Але найголовнішою перешкодою виявився стерв'ятник. Він вихопив квітку з хобота слона, і кинув її на поле, що було повністю засаджене конюшиною.

Мешканцям міста було несолодко, поки квітка перебувала у Влада, адже той необережно ніс її, тому все місто хиталося. Мер зібрав усіх мешканців, щоб вони сховалися від небезпеки у схованки. Він розповів їм, що їх світ — маленька пилинка, яку тримає на квітці слон. Але оскільки квітку було викрадено, Хортон не зміг вийти на зв'язок.

Хортон цілий день присвятив пошуку пилинки.

І ось, мешканці міста Хтовська почули Хортона — мер виявився правим.

Та знову не все складалося успішно для Хортона. Його із квіткою побачила пташка, що негайно доклала про побачене Кенгуру. Та зібрала всіх мешканців джунглів і нацькувала їх проти Хортона. Коли слон майже дістався гори, його наздогнали та пообіцяли, що зварять конюшину в котлі з маслом.

Хортон встиг попередити мешканців Хтовська про небезпеку: вони почали гучно кричати: «Ми внизу!». Проте, на жаль, ніхто, окрім Хортона їх не чув. Всі люди на пилинці щосили співали, тільки син мера — Джо Джо втік кудись. Мер пішов за сином і побачив, що той облаштував у старій обсерваторії дивовижні величезні музичні інструменти. Кенгуру кинула квітку в казан, але тим часом Джо Джо піднявся на найвище місце Хтовська і щосили крикнув: «Йо» — і це врятувало їх. Нарешті, галас мешканців Хтовська прорвався через оболонку пилинки, Руді почув їх і схопив квітку. Тепер вже всі звірі джунглів почули і переконалися — на пилинці живуть люди! Таким чином, Джо Джо помирився зі своїм батьком. Кенгуру зрозуміла, що невірно поводилася, і Руді звільнився від її постійної уваги. Хортон і всі звірі віднесли конюшинку на гору, де Хтовськ міг спокійно продовжувати своє існування. Фільм закінчується піснею та словами: