Даніель Бовуа належить до когорти видатних французьких істориків, які не втомлювалися розвінчувати російські та польські міфи й ілюзії. Найзначнішою працею Д. Бовуа стали три книги, які сформували «Малу українську трилогію» або «Український трикутник». Вже перша книжка трилогії, «Шляхтич, кріпак і ревізор», стала, за висловом польського історика Стефана Кєнєвича, «науковою сенсацією».
Ще один міф, за розвінчування якого взявся Д. Бовуа, це т.зв. «волинська різанина» 1943 року («Яке відношення має поняття «креси» до України? Або ж Креси чи Русь-Україна?»). В цій невеликій за обсягом, але надзвичайно актуальній праці Д. Бовуа залишився вірним собі в руйнуванні вибудуваного «потьомкінського села» по-польськи – польсько-української ідилії на українських землях. Як історик-полоніст він знає «силу міфів й облудних стереотипів», тому намагався і намагається враховувати «присутність відсутніх». Мульткультурність та ідеальна гармонія є «або ілюзією мрійників, або витвором фальсифікаторів». Д. Бовуа фактично ставить знак рівності між польською і російською офіційною історіографією щодо міфологізації дійсності.
Волинська трагедія, на його думку, є «найтрагічнішою ланкою в ланцюзі одвічного витіснення поляками всього українського».
