У монографії проаналізовано три галицькі суспільно-політичні й культурно-інтелектуальні середовища, у діяльності яких у першій чверті ХХ ст. знаходила вияв українська консервативна думка – русофілів, християнських суспільників і Греко-католицької церкви. Їхній консерватизм мав передусім світоглядний характер – був не так цілісною ідеологією, як стилем мислення. Попри очевидну різноманітність форм і практик українського консерватизму в Галичині, історія цих середовищ проливає світло на численні дилеми, які виникали у зв’язку із суспільною модернізацією краю. І далеко не всі уявлення, які з’явилися тоді, на порозі модерного світу, пройшли випробування часом. У книжці можна знайти чимало влучних спостережень про політичну культуру Галичини. До розмірковувань заохочуватимуть також наведені паралелі з історії польських, чеських, словенських і українських (наддніпрянських) консерваторів.